Зимовий салат з буряка

 Закінчується осінь, на порозі зима. Лікарі кажуть, що найкращими для організму є саме сезонні фрукти та овочі. А оскільки майже закінчена осінь, то сезонними наразі є саме те, що заготовлене з цьогорічного врожаю. І саме з цьогорічних овочів ми будемо готувати сьогодні нашу смакоту, і це буде буряк.

Печериці

В попередній публікації ми готували страву з печериць. Тому думаю, що варто буде зупинитися на тому, що це за гриби, наскільки вони корисні і взагалі звідки вони взялися.

Про те, що ці гриби їстівні знали ще в Древньому Єгипті. Там навіть вважали, що їх вживання дарує безсмертя, тому доступні повинні бути лише для фараонів, а простому люду було зась.

В Європі печериці почали вирощувати французи в XVII сторіччі садівниками з околиць Парижу. Звідси пішла ще одна назва печериць "паризький гриб". Тоді ж було помічено, що найкраще ці гриби ростуть у підземних гротах та печерах.

Жульєн, класична тепла закуска

Сьогодні я розкажу як приготувати смачну і поживну закуску, котра називається жульєн. Вона готується на основі ніжного вершкового соусу, котрий називають бешамель. Ці закуски готують і подають порційно, у спеціальних невеликих формочках - кокотницях.

Але давайте все по порядку.

Сьогодні ми будемо готувати жульєн класичний грибний.

Салат з маринованими оливками та сиром

Мій новий випробуваний салат. Рецепту взагалі ніде не шукала, просто експерементувала. Вийшло смачно і трохи пікантно. А все почалося з того, що після зйомки треба було кудись діти зелені мариновані оливки, які виявилися настільки солоними, що просто з'їсти їх явно був не варіант.

Отож візьмемо:

• 1 середній огірок
• 1 середній рожевий помідор
• 10-15 зелених маринованих оливок без кісточки
• 30-50 г будь якого твердого чи напівтвердого сиру, котрий ви любите
• 1 чайна ложка кунжутних зерен не смажених
• 2-3 гілочки свіжого кропу
• 2-3 гілочки свіжої петрушки
• сіль за смаком
• бальзамічний оцет
• оливкова олія

Все ріжемо так, як любимо. Чи великими шматками, чи кубиками, чи дольками, оскільки їжа повинна вас радувати і приносити задоволення, тоді вона краще засвоюється і приносить найбільше користі. Я огірок ріжу на 4 частини і дольками, помідор кубиками, а оливки — кожну вздовж на 4 частини, зелень просто рву. До речі, щодо зелені, то багато кулінарів радять саме так і робити, тоді максимум смаку залишається в самих гілочках. Але це теж кому як більше подобається.

Все це складаємо в салатницю, посипаємо кунжутом (ну люблю я його, мо хто нє, то можна без нього, чи замінити горішками, наприклад, чи лляним насінням), підсолюємо, якщо треба, додаємо оцет і олію.

Як варіант, можна спробувати заправити несолодким йогуртом. Повинно бути теж смачно.

Ну а далі насолоджуємося смаком. Особливо я б рекомендувала такі салати споживати зі смаженою рибою, тим паче, що саме таке поєднання рекомендують лікарі-дієтологи.

Помідори

Помідо́р, томат (Lycopersicum) — однорічні чи багаторічні (у тропічних зонах) трав'янисті або напівкущові рослини родини пасльонових. На сьогодні відомо сім видів дикоростучих у тропічній Америці помідорів. Але в їжу ми вживаємо лише один.

Першим помідор описав ботанік Маттіолі. Зроблена ним біологічна характеристика призвела до того, що аж до ХІХ ст. томати не вживали в їжу. Він назвав його «mala insane» — нездоровий фрукт, а саму рослину отруйною. В дечому він  мав рацію, тому що зелені частини рослини були помірно отруйними, а крім того помідор належить до родини пасльонові, серед представників якої наявні досить отруйні рослини.

А на сьогодні дуже багато національних кухонь не обходиться без цієї рослини. Солоні, квашені, мариновані, свіжі плоди містять чимало поживних речовин.

У помідорах багато клітковини, пектину, ликопина, каротину (звідси різноманітність забарвлення плоду), вітамінів А, С, Е, групи В, вітамін K, мікро- і макроелементів( натрію, магнію, заліза, фосфору, сірки).

Вони нормалізують стан нервової системи, людям, що палять, допомагають вивести токсини, що накопичилися, роблять антистресовий ефект, знижують ризик виникнення пухлин. Корисні властивості помідорів унікальні: завдяки змісту у своєму складі антиоксидантів, уповільнюють процеси старіння, корисні при діабеті і вважаються важливим дієтичним продуктом, особливо вони чудові своєю низькою калорійністю. За рахунок йоду нормалізують роботу ендокринної системи, калій допомагає зміцнити серцево-судинну систему. Користь помідорів дозволяє їм позитивно впливати на водно-сольовий баланс в організмі, вони показані людям з виразковими захворюваннями. Ця ягода робить непоганий косметичний ефект для різних типів шкіри.

Цікаво те, що при декількох хвилинах варіння або смаження помідорів кількість лікопену, речовини, здатної боротися з онкологічними захворюваннями, збільшується, чого не спостерігається в інших овочів.

Але крім корисних властивостей ця ягода може бути і шкідливою. Вона є досить сильним алергеном. Реакції, викликані вживанням навіть невеликої їх кількості, можуть мати серйозний характер. 

Людям, що страждають захворюваннями шлунково-кишкового тракту, не рекомендується поєднувати помідори з їжею, що містить багато крохмалю, є ризик виникнення загострень.

Суп гороховий

Сьогодні в рубриці здорового харчування гороховий суп-пюре.  Наше завдання зробити саме варіант супу для здорового харчування.

Отже нам знадобиться:

• 1 склянка гороху колотого
• 1 велика морквина
• 1 середня цибулина
• сіль
• суміш переців
• лавровий лист
• олія
• зелень за смаком

Цей суп готується досить довго незважаючи на те, що він насправді такий простий і має так мало інгредієнтів. Горох ми перебираємо і промиваємо.  Потім ми заливаємо його холодною водою, на це її знадобиться 2-3 склянки, і залишаємо не менше ніж на 2 години.

Через дві години горох, котрий добряче розмок, ми промиваємо ще раз і перекладаємо у каструлю, доливаємо 1,5 - 1,7 л води, додаємо 1/2 чайної ложки солі, доводимо до кипіння і варимо 2 години на дуже повільному вогні, якщо википить забагато води, то закип'ячуємо воду і додаємо, щоб загальний об'єм на кінець відварювання залишився не менше ніж 1,5 л.

Через 2 години можна приступати до саме приготування супу. Горох повинен розваритися повністю. Щоб не залишалися грудочки чи нерозварені частинки, можна звести все до однорідної маси ручним блендером не знімаючи з вогню.

Після цього в масу закладаємо лавровий лист та перець, та додаємо ще 1/2 чайної ложки солі.

Потім чистимо моркву та цибулю. Моркву тремо на тертушці з великими вічками, а цибулю дрібно нарізаємо. Розігріваємо пательню (треба, щоб була пательня для тушіння з кришкою), заливаємо на неї достатньо велику кількість олії, оскільки морква дуже багато вбирає її в себе. Тушимо, накривши кришкою, моркву разом із цибулею доки морква не стане м'якою. Далі додаємо моркву з цибулею до горохової маси. За цей час лавровий листок віддав вже всі свої найкращі смакові якості, тому його варто вийняти, а додати солі за смаком, діждатися, коли суп нормально закипить, вимкнути вогонь і протримати його на теплій плиті ще якийсь  час щільно закритим. Якщо ж у вас електрична плита, то суп варто зняти з плити і загорнути в рушник на 10-15 хвилин.

Все, його вже можна споживати, додавши зелень.

Тут я додам варіант, котрий прихильники здорового харчування навряд чи схвалять, але він від того не стане менш смачним.

До всього переліку продуктів додаємо 0,5 кг свіжої свинячої грудинки. І тоді, коли замочуємо горож, грудинку замариновуємо в солі, перці і травах. Після тушкування моркви з цибулею підсмажуємо замариновану грудинку і додаємо до супу.

Ще один з варіантів — це подавати грудинку, як і зелень, в окремій посудині.

У всіх варіантах це дуже смачно, а таке приготування гороху гарантує відсутність неприємних відчуттів у шлунку і метеоризму. Смачного!

Салат з руколою, кунжутом та сиром

Сьогодні буде не опис травички, а рецепт простого, смачного, поживного салату.

Для приготування всієї цієї смакоти нам знадобиться:

• 1 свіжий огірок
• 5-7 свіжої редиски
• пучок руколи
• 2-3 гілочки кропу
• 50 г будь якого твердого чи напівтвердого сиру, котрий ви любите
• 1 чайна ложка кунжутних зерен не смажених
• сіль
• бальзамічний оцет
• оливкова олія
• суміш перців

Нарізаємо огірок напівкільцями, редиску кільцями, миємо зелень. Сир нарізаємо маленькими кубиками. В посудину для салату складаємо шарами: рукола, огірок і редис, рукола, огірок і редис, сир, кріп, осипаємо кунжутом, додаємо сіль, оцет, олію та перець за смаком.

Смачного!

Рецепт домашнього хліба.

Сьогодні в рубриці здорового харчування не зовсім здорове, але якісне домашнє, випробуване і смачне.

Можливо, цей рецепт підійде і для інших хлібопічок:
1. хлібина 900 г
2. програма 3 год:

• 10 хв. замішування
• 20 хв. перший підйом
• 15 хв. вимішування
• 20 хв. другий підйом
• 1 хв. делікатне вимушівання
• 52 хв. третій підйом
• 1 год. 2 хв. випікання.

3. темна скоринка

Отже я взяла свій традиційний для випікання рецепт, що описаний в моїй статті більш ніж річної давності і внесла деякі зміни.

Редиска

Так, для цієї однорічної рослини з родини хрестоцвітих правильною назвою є саме редиска, оскільки тут все просто:
Рід: редька (Raphanus)
Вид: редька посівна (R. sativus)
Підвид: редиска (Radicula)

Отже, хімічний склад.

З основного складу, по-перше, це вітамін С, котрого більше, ніж у буряці та моркві, по-друге, вітаміни В, РР, цілий ряд мікроелементів — калій, магній, залізо, фосфор, натрій. Також не забуваємо про клітковину, котра покращує обмін речовин, нормалізує травлення, сприяє виводу шлаків з організму. В складі редиски присутні ще й фітонциди, котрих називають нативними антимікробними речовинами рослин — це біологічно активні речовини, що утворюються рослинами, які вбивають чи пригнічують зростання і розвиток бактерій, мікроскопічних грибів, та інші форми мікроорганізмів.

Що стосується калорійності, то редиска є суто дієтичним продуктом, котрий в 100 грамах має лише 14 кКал.

Якщо у вас проявляються симптоми авітамінозу, апатії, хронічної стомлюваності після зимового періоду, то редиска вам вкрай необхідна. А оскільки, як ми вказали вище, вона нормалізує травлення, то при виникненні проблем варто звернути свою увагу на редиску, а ще нормалізація травлення — це один із кроків до нормалізації ваги.

Споживати її можна як в чистому вигляді, так і салатах, котрі варто заправляти не жирними соусами чи майонезами, а рослинною олією, лимонним соком чи бальзамічним оцтом, також для заправок таких салатів добре підійдуть соуси на основі бальзамічного оцту.

При слабкому імунітеті, якщо вас турбує запах після вживання часнику чи цибулі, редиска без проблем може їх замінити. Лише варто врахувати те, що вона трохи менш ефективна.

Щодо протипоказань, то їх майже немає. Лише людям, що страждають на захворювання шлунку та стравоходу (виразка, ентероколіт, гастрит, метеоризм) в період загострення краще відмовитись від вживання редиски. А після інфаркту та інсульту краще відмовитись від її вживання взагалі, оскільки підвищується ймовірність утворення тромбозу.

Петрушка

Петрушка, або Petroselinum crispum, родом з Східного Середземномор'я. В Стародавній Греції та Стародавньому Римі споконвічно використовувалася як лікарська рослина. Петрушка є антисептиком, а також, як припускається, має протиракові властивості.

З XVI сторіччя розведення петрушки бере свій початок в Італії в ролі корисної рослини, а пізніше вона розповсюдилася в Англію, Німеччину та інші країни Європи, а також, цілком імовірно, в Америку. Її вирощують по всьому світу.

Фактично петрушка існує двох видів — коренева та листова. Кореневий сорт даєкорисні листя і коріння, а в листовому сорті вживають в основному тільки листочки.

Петрушка має комплекс вітамінів, що складається з груп А, В, С, Р, К. При чому за вмістом вітаміну С вона не поступається цитрусовим і навіть чорній смородині. Регулярне вживання петрушки насичує організм такими мікроелементами як цинк, кальцій, магній, фосфор, калій, залізо. Завдяки їм зміцнюються кістки, нормалізується робота нервової системи, організм отримує достатню кількість кисню, запобігає ризик виникнення захворювань зубів, зокрема, карієсу. В петрушці міститься особлива речовина — селен, який дозволяє провести природну профілактику онкологічних захворювань.

Крім того петрушка багата бета-каротином, котрий в організмі перетворюється в вітамін А. Будучи природним антиоксидантом, він відіграє вагому роль в зміцненні імунітету. А калій сприяє кращому засвоєнню організмом кальцію.

Завдяки гілочці свіжої петрушки в організмі відбувається природний контроль процесу вироблення глюкози в складі крові. Відбувається це тому, що в зелені містяться ферменти під назвою інулін, які важливі для організму при захворюваннях на цукровий діабет.

Петрушка має унікальну властивість регулювати роботу щитовидної залози, відновлює діяльність надниркових залоз, нормалізує рівень цукру в складі крові.

Петрушка - це унікальний продукт, який може використовуватися для рецептів народної медицини. Наприклад, петрушка рекомендується жінкам, які відчувають сильний дискомфортні і больові відчуття під час менструального циклу. Але вагітним жінкам варто обмежити вживання петрушки, оскільки вона покращує тонус мускулатури матки і може спровокувати викидень. 

Свіжа петрушка у поєднанні з овочами і будь-якими заправками починає виділяти нітрити, які вважаються ще більш небезпечними, ніж нітрати. Будь-які салати повинні вживатися в їжу після приготування протягом сорока хвилин, після чого вони перетворюються на отруту.


Хочу зауважити, що петрушка, як і будь що, корисна лише тоді, коли нею не зловживати.

Цибуля ведмежа (леверда, черемша)

Цю зелень, мабуть, знають всі. Вона з'являється весною разом з першими первоцвітами.

Вікіпедія нам про цю травичку каже наступне:
Цибу́ля ведме́жа (Allium ursinum), інші назви левурда, леверда, дикий часник, черемша — багаторічна трав'яниста рослина підродини цибулевих з довгастою цибулиною.

Маємо дивну рослину, котра ззовні схожа на конвалію, смакує як молодий часник і при цьому відноситься до цибулевих.

Коріандр (кінза)

Сьогодні не зовсім сезонна зелень. Але я обіцяла, значить повинна бути.

Коріандр, коляндра або кінза (Coriandrum sativum) —  однорічна травяниста рослина родини зонтичних висотою від 30 до 60 см. Взагалі зелені частини рослини мають запах схожий на запах блощиць, звідки і виникла назва («коріс» — по-грецьки «блощиця»). Так, ніхто не помилився, коріандр і кінза — це одна й та сама рослина.

Ароматичні та смакові якості коріандру обумовлені присутністю в ньому ефірної олії, головним компонентом якого є ліналоол. Окрім цього в ньому міститься цукор, білкові речовини, крохмаль, багато вітамінів В1, В2, Р, С, каротину. Також в ньому є кальцій, магній, натрій, мідь, селен, калій, фосфор, цинк, залізо та йод. І всі ці поживні речовини в рослині збалансовані так, що прекрасно засвоюються організмом людини.
Кінзою зазвичай називають молоде листя коріандру, котре за смаком та ароматом дуже відрізняється від насіння. Вона незамінна в кавказькій кухні, широко використовується в Південно-Східній Азії. ЇЇ вживають в сирому вигляді з бутербродами, в салатах, супах, в м'ясних стравах. Прекрасно поєднується з іншими приправами — базиліком, орегано, цибулею, часником. Варто зауважити, що зелень коріандру тонізує м'язи серця та судин.

Насіння коріандру використовують як прянощі в сушеному вигляді. Їх додають до тушкованих страв з м'яса та дичини, у маринади, напої, використовують при солінні томатів та огірків,квашенні капусти тощо. Вони стимулюють роботу системи травлення, підвищують апетит, діють як вітрогонний та потогінний засіб. Крім того підсилюючи роботу печінки при в'ялості та застоях в ній, покращує апетит, а прискорюючи травлення і покращуючи обмін речових сприяє схудненню.

Крім усього ефірну олію коріандру використовують в парфюмерії, а жир — у текстильній та поліграфічній промисловості.

Часник

Прийшла весна і вже зеленіє перший часник.
Про часник знає кожен, але дуже багато людей скептично ставляться до нього через "неперевершено свіжий подих" після вживання часнику. Але є різниця, якщо з'їсти 1 зубок впродовж дня непомітними дозами і з'їсти його одразу гарненько розжувавши.
Я би порадила перший варіант вживання, тоді вам не буде загрожувати досить передбачувана реакція людей ,що оточують вас.

Отже, повернемося до самого часнику. Він має досить цікавий склад — це овоч, котрий зовсім не містить жирів, має мінімум вуглеводів, а енергетична цінність середньої головки - всього 4 калорії.

Звернувшись до довідників ми читаємо про його склад (щоб не втомлювати читача довгими описами, в оригінальній публікації я зберегла посилання на опис деяких окремих компонентів для тих, хто захоче ознайомитись більш детально).

У цибулинах міститься 35-42 % сухих речовин, зокрема 6,0-7,9 % білків, 7,0-28% вітамінів, 0,5 % цукрів, 20-27 % полісахаридів.

Кріп

Сьогодні буде така відома всім "травичка", що називається кріп.

Кріп — це пряність і лікарська рослина водночас, при чому корисне в  нього все, і зелень, і гілочки, і насіння.

Насамперед, корисні властивості кропу зумовлюють вітаміни. Він є джерелом вітамінів групи В (В, В1, В2), нікотинової кислоти (вітамін PP) і вітаміну Р. Крім цього, в зеленій частині кропу міститься аскорбінова кислота (вітамін С), каротин (провітамін А), з'єднання кальцію, калію, заліза та інших хімічних елементів.

До того ж рослина містить ефірну олію, нагадує фенхелеву.

Кріп багатий клітковиною, яка нормалізує функції кишечника і дозволяє вивести з неї незасвоєні залишки їжі.

Насіння кропу корисне при гастриті із зниженою кислотністю, печінкових хворобах і захворюваннях жовчного міхура. Завдяки цьому, кріп застосовують у народній медицині як жовчогінне і проносне.

Насіння кропу використовуються для приготування засобів під назвою «кропова вода», що допомагає боротися з метеоризмом у немовлят.

Але, оскільки кріп має ряд різковиражених властивостей, його надмірного вживання варто уникати людям зі зниженим тиском. Кріп в такому випадку може викликати слабкість, порушення зору і навіть призвести до втрати свідомості. 

Рукола

В останні роки рукола завоювала шлунки та серця українців. І воно і не дивно. Маючи специфічний кислувато-гірчичний смак вона підходить практично до всіх страв: овочевих, м'ясних, рибних, рису, макаронів, картоплі.

Страви з руколою стають не тільки оригінальними й смачними, а й дуже корисними. Рукола — це джерело потрібних для організму речовин. Вона містить вітаміни: А, В1, В2, В5, В6, В9, РР, С, Е, К; макроелементи: калій, кальцій, магній, натрій, фосфор; мікроелементи: залізо, марганець, мідь, селен, цинк, йод. Тому вона корисна й тим, хто прагне зберегти своє здоров’я, й тим, хто хоче відновити його, позбувшись різних хвороб. Рукола сприяє нормалізації обміну речовин. Через це дуже цінується дієтологами, які спеціалізуються на харчуванні для людей, котрі мріють нормалізувати свою масу тіла. Страви з руколою швидко насичують, хоча можуть бути низькокалорійними.

Крім того, ця рослина є природним енергетиком, імуномодулятором. Вона сприяє підвищенню рівня гемоглобіну крові, виведенню холестерину й тонізує увесь організм.

Страви з руколою подарують вашому організмові безліч вітамінів і корисних речовин. Тому додавайте її в усілякі салати, перші та другі страви, вона прикрасить їх своїм пікантним смаком.

Салат з хурми

Сьогодні в розділі здорового харчування непередбачувано дуже смачний салат.

Отже нам потрібні наступні інгредієнти.
1 цибулина
1 кисло солодке яблуко
1 тверда хурма
1/2 лимону
сіль
олія
чорний перець

Нарізуємо цибулину напівкільцями, складаємо в окрему посудину. Вичавлюємо сік з 1/2 лимону, заливаємо цим соком порізану цибулю і залишаємо на 30-60 хвилин маринуватися. Завдяки лимонному соку з цибулі вийде гіркота.

Поки маринується цибуля, наріжемо яблуко і хурму соломкою.

Потім додамо цибулю і додамо лимонний сік, що залишився після маринування. Другий плюс лимонного соку, що він не дасть яблуку почорніти.

Додамо трошки солі, олії на ваш смак (оливкової, кукурудзяної чи соняшникової), все перемішаємо та трохи притрусимо молотим чорним перцем.

Смачного!

Головний вітамін весни — зелена цибуля.

* Цибуля відіграє важливу роль у забезпеченні організму людини фолієвою кислотою. Вона регулює процеси розвитку, росту і кровотворення. Недолік її в організмі матері - одна з причин викиднів.

* При нестачі фолієвої кислоти створюються умови для розвитку хронічного гастриту і ентероколіту.

* Зелена цибуля особливо необхідна людям, що страждають різними видами недокрів'я, а також що піддаються впливу різних шкідливих для кровотворення виробничих факторів і іонізуючої радіації. У зеленому листі міститься хлорофіл - речовина, схожа за хімічним складом з гемоглобіном крові.

* Зелена цибуля - доступний і надійний засіб проти весняних гіповітамінозів.

* Вона корисна хворим з хронічними захворюваннями легень і дихальних шляхів: леткі фітонциди і ефірна олія надають знезаражуючий вплив, розріджують слиз і сприяють відкашлюванню мокротиння. Сприятливий вплив на систему дихання надає і йод, що міститься в цибулі.

* Зелена цибуля покращує смак, запах і зовнішній вигляд їжі, збільшує виділення шлункового соку, покращує моторну функцію шлунка, тонізує кишечник, знезаражує його, діючи згубно не тільки на бактерії, але і на різні шкідливі грибки, віруси і паразитів, покращує переварювання жирної їжі і засвоєння з неї жиророзчинних вітамінів.