Мама, тато і я — щаслива родина.

Все, що нам потрібно — бути здоровими та щасливими. Все інше — лише необхідне для досягнення жаданого…

Найважливішою складовою жіночого щастя є гармонія в сім’ї. Дивно, а чи буває щастя чоловіче чи жіноче?

Ця стаття про стосунки в сім’ї , про дітей, жінок та чоловіків від просто людини, а не чоловіка чи жінки, без оцінок і пріоритетів.

Можна зараз впевнено відмітити, що традиційна грань я — чоловік і я — жінка стирається. Тут мова йде саме про соціальні ролі. Не є таємницею, що в кожній людині є як чоловіче так і жіноче начало. Якщо у чоловіка домінує жіноче начало — це м’які, чуттєві, емоційні люди з глибокими переживаннями, котрі часто бувають художниками, поетами, дизайнерами. А є жінки з домінуючим чоловічим началом. Їх називають «залізними леді» або «мужик у спідниці». Ймовірно, саме зараз ви згадали когось, кого знаєте в таких образах. Саме «в образах», так як людська душа немає ні статі, ні професії, ні думок. Вона лише відчуває себе щасливою, або навпаки нещасною. Але вже так склалося, що саме жінка за своєю природньою сутністю є берегинею домашнього тепла, гармонії і любові в домі. І це зовсім не важко, коли ти робиш це свідомо.

Ви познайомились, сподобались один одному, закохались. Вам добре разом. Зрозуміли, що полюбили. Вирішили бути разом (з весіллям чи без, зараз це не важливо). Все прекрасно. Вирішили народити дитину. І, як часто буває, все змінилося…

Як зробити так, щоб в сім’ї всі були щасливими? І чоловік, і дружина, і дитина…

Є багато топологій сімейних та статевих стосунків. Візьмемо найближчі для сучасних людей (їх всього чотири):

1. опіка (батько-дочка або мати-син);
2. суперництво;
3. співробітництво;
4. змішаний (присутні всі типи в залежності від життєвої ситуації).

Тип 1. Опіка.

Варіант 1. Батько-дочка.

В таких стосунках у чоловіка домінуюча роль, як правило, він старший жінки, лідер. З ним «як за кам’яною стіною». Практично всі рішення приймаються виключно за його згодою і так далі. В той же час це людина, котра по-батьківські турбується про свою дружину. Жінки, що вибирають таку людину собі за чоловіка зазвичай недоотримали в дитинстві батьківської уваги та піклування.

Прекрасно, коли це компенсується в родині і обидва партнери при цьому щасливі. Коли в сім’ї з’являється дитина, то у чоловіка, як ви розумієте, вже двоє дітей. І тільки з цього моменту, хоча і не завжди, мамочки починають «дорослішати» займаючи вже роль «старшої сестри».

Варіант 2. Мати-син.

Аналогічна ситуація з точністю навпаки. Чоловік в такій сім’ї найчастіше був вихований досить владною жінкою, можливо без участі батька. І зазвичай, можливо і не свідомо, хоче бачити в особі дружини образ такої владної матері.

В прийнятті рішень останнє слово за жінкою. Коли в сім’ї з’являється дитина, то у жінки уже двоє дітей — чоловік та дитина. І якщо жінка з народженням дитини очікує побачити раптом змужнілого тата, а цього не відбувається, то наступає розчарування. А чоловік-син починає ревнувати маму так, як це роблять старші діти. Тому якщо ви знаєте, що у вас таких тип стосунків — пам’ятайте про свого «старшенького» і приділяйте йому достатньо уваги. На жаль, таких пар набагато більше, ніж «батько-дочка». Це пояснюється залишками жорсткого нав’язування радянською владою так званого «рівноправ’я» і цілеспрямованого «тотального споювання» чоловіків, що робило їх безвольними та безхарактерними. Але мова зараз не про це. Пара з таким типом стосунків може щасливо жити до того моменту, поки жінка чи чоловік не захочуть змінити свої соціальні ролі. Те ж саме стосується і варіанту «батько-дитина».

Тип 2. Суперництво.

Назва цього типу стосунків говорить сама за себе. Люди, що вибирають такий тип стосунків, хоча часто це буває несвідомо, психологічно зрілі, самодостатні особистості, котрим з дитинства навіювали «ти повинен (повинна) бути краще всіх». Ці стосунки характеризуються постійним протистоянням і суперництвом у всьому, за що вони не візьмуться. Кожен прагне перевершити іншого незалежно від того, кухня це, кар’єра, заробляння грошей чи виховання дітей. Діти в таких сім’ях отримують уваги більше чим потрібно і це не завжди добре в підлітковому віці чи зі зміною типу взаємостосунків у батьків. Цей тип добрий тим, що люди стимулюють один одного «не спати», розвиватися, досягати. Їм не буває нудно. Тут треба звернути особливу увагу таких пар на збереження індивідуальності та особистості дитини, особливо в 3, 6-7 та 13-16 років. Забудьте про зарозумілість і допоможіть зрозуміти себе своєму чаду.

Тип 3. Співробітництво.

Якщо в типу 2 люди дивляться один на одного, то тут дивляться в одному напрямку. Древній, русинський тип стосунків чоловіків і жінок, котрий характерний для українців. Лише української сімейна пара називається «подружжям», це говорить про взаєморозуміння, взаємоповагу, взаємодопомогу. Люди, як правило, рішення приймають разом. Діти в таких сім’ях сприймаються як повноправні члени родини, немає культу дитини, батька чи матері. Часто такі сім’ї включають в себе крім мами, тата та дитини ще й бабусь, дідусів, хрещених, дядьків, тіток, котрі теж приймають участь в вихованні дитини. Завичайно, найбільший вплив на формування особистості мають батьки, але діти бачать різноманітність особистостей, поглядів, характерів і виростають із таких сімей досить цікаві люди.

Тип 4. Змішаний.

Описані вище три типи стосунків, можна сказати, в чистому вигляді. За правило, в природі нічого в чистому вигляді на100% не буває. Так і тут. Є тип, що переважає. Але буває і так, коли мають місце стосунки всіх типів одночасно. Це змішаний тип. Такій парі точно не буде нудно один одним. Дуже важливо в таких стосунках усвідомлення того, що відбувається зараз. Хто є хто в тій чи іншій ситуації. Хочеться відзначити те, що жінці, за своєю природою на 40-50% легше поступитися і підкоритися, ніж чоловікові. В цьому і полягає жіноча мудрість.


З часом типи сімейних взаємин можуть змінюватися. Головне — це вчасно вловити цей момент і управляти змінами. Інакше вони будуть керувати вами.

Сімейне щастя — це коли комфортно себе почувають всі члени родини. Тож будьте щасливі!